У Китаї, в місті Ханчжоу, компанія Snøhetta перемогла в міжнародному конкурсі на проєктування Музею мистецтв затоки Цяньтан — майбутнього культурного центру нового району Future Headquarters. Будівля постане в місці, де зливаються річка Цяньтан і Центральна водна вісь, — саме тут міський центр поступово відкривається до води. Музей площею близько 18 тисяч квадратних метрів стане важливим міським осередком і символічним порогом між містом і природою.
Концепція споруди розглядає її розташування як дослідження часу та течії. Ритм припливів і відпливів, а також історичні шари річки відображено в архітектурній формі. У дизайні Snøhetta ці мотиви втілено через плавні об’єми та відкриті тераси на даху, що створюють враження будівлі, водночас укоріненої в землю й наповненої рухом.
Архітектуру музею визначають дві хвилеподібні форми, які піднімаються й опускаються на ділянці, об’єднуючи всі пішохідні маршрути в центральний вхідний простір. Від рівня землі мережа стежок плавно переходить угору, вплітаючи природний ландшафт у структуру будівлі. Відвідувачі зможуть прогулюватися затіненими алеями або підніматися пологими пандусами до тераси на даху, звідки відкриваються панорамні краєвиди — від культурного коридору до широкої течії річки.
Завдяки ландшафтному підходу архітекторів музей перетворюється на відкритий громадський простір. Межа між інтер’єром і зовнішнім середовищем подекуди майже зникає, пропускаючи всередину світло, звуки та вітер. Кожен поворот відкриває нову перспективу — на воду, міський горизонт або експозиційні зали, — нагадуючи відвідувачам про гармонію між природою та архітектурою.
У центрі будівлі Snøhetta передбачила просторий портал із прямим видом на річку Цяньтан. Цей прохід слугуватиме не лише входом, а й місцем для відпочинку й споглядання краєвиду. Його стеля та стіни мають м’які вигини, що регулюють акустику та освітлення, створюючи плавний перехід від відкритого простору до закритого.
Виставкові зали розташуються в центральній частині будівлі, тоді як соціальні та освітні простори — по периметру. Просторі галереї й переходи запроектовані для зупинок і неформального спілкування. Планування забезпечує природний, інтуїтивний рух відвідувачів, що нагадує плин води: головного джерела натхнення для архітекторів.
Матеріальна палітра підкреслює відчуття цілісності. Гладкий бетон, місцевий камінь і скло створюють шари, які протягом дня по-різному вловлюють і розсіюють світло. Поверхні реагують на погоду: то відблискуючи, то стаючи матовими, — відтворюючи припливно-відпливний ритм річки Цяньтан.
Читайте також: У Дубаї з’явиться перший музей мистецтв, створений Тадао Андо