Нідерландська студія DRIFT представила на Manar Abu Dhabi три масштабні світлові інсталяції, які змінюють сприйняття острова Джубайл і роблять його простором, де технології та природа взаємодіють як єдиний організм. Роботи, створені у межах другої редакції фестивалю просто неба, що триватиме до 4 січня 2026 року, розміщені серед мангрових заростей, приливних каналів і відкритого неба. Кожна інсталяція занурює глядача в новий формат досвіду: від взаємодії з ландшафтом до осмислення власного тіла та ролі людини в екосистемі острова.
Перший проєкт, Whispers, розташований на рівні землі у трав’яних просторах. У 2025 році митці доповнили інсталяцію 500 світловими елементами, розміщеними серед дикої трави гвінейського проса. Ці вогники відтворюють її природні пропорції та здатність схилятися під впливом вітру. На відміну від масштабних арт-об’єктів, що зазвичай домінують над довкіллям, Whispers зберігає людський масштаб: кожен світловий стрижень співпадає з висотою глядача. Так DRIFT стирає межі між природою, мистецтвом і людиною. Коли вітер рухається полем, світло відповідає хвилям, у яких поєднуються випадковість і скерованість — нагадування про те, що здатність пристосовуватися є тихою, але потужною силою природи.
Інша робота — Unfold — переносить глядача всередину власного тілесного ритму. Інсталяція перетворює серцебиття відвідувачів на короткочасну цифрову скульптуру. Біометричні дані зчитуються в режимі реального часу та трансформуються у потік світла, кольору й звуку, що розквітає мов індивідуальна квітка. Кожен візерунок, кожна зміна ритму — це візуалізація внутрішнього темпу тіла, а тому Unfold стає не лише видовищем, а інтимним моментом самопізнання, коли мистецтво реагує не на зовнішні рухи, а на саму людину.
Наймасштабніша інсталяція — Wind of Change — переносить мистецьку взаємодію у небо. 2 000 дронів створюють повітряне шоу, що візуалізує невидимі сили природи: рухи вітру, коливання океану, формування дюн. Світлові фігури переходять від абстрактних форм до впізнаваного символу — сокола, емблеми Абу-Дабі. Птах ширяє над островом, а потім розчиняється у світловому вихорі, який «відпускає» насіння, що пливе за вітром. Ця заключна метафора переносить акцент від завершення до оновлення — уявляючи місто не як сталу структуру, а як живий організм, що безперервно змінюється.
Три інсталяції DRIFT разом створюють простір, де людська присутність, технологія та природа переплітаються. Це — не просто мистецькі об’єкти, а досвід, який змушує по-новому поглянути на ландшафт, на себе й на невидимі сили, що формують світ довкола нас.
Читайте також: Різдво оживає у вікнах ЦУМу: сім історій, які варто побачити